Главная » Физика питьевой воды » Питна вода міської мережі

Питна вода міської мережі

61879Директор Інститут екології людини,

професор М.В.Курик

В 2005 році (3 березня) був прийнятий Закон України про питну воду і була затверджена цим законом загальнодержавна Програма «Питна вода України на 2006-2010 роки», яка спрямована на реалізацію державної політики по забезпеченню населення якісною питною водою.

За час, що пройшов в Україні, відбуваються глобальні соціально-екологічні і економічні зміни в гіршу сторону, враховуючи ще й те, що зараз Україна знаходиться фактично в стані неоголошеної війни з Росією, Проблема виконання вказаного закону, проблема забезпечення різних регіонів країни питною водою є надто складною, в ряді випадків практично не вирішуваною проблемою, зокрема в більшості східних регіонів.

Закон про питну воду, зобов’язує Уряд країни гарантувати через мережу міських водопроводів великих і середніх міст, подачу в кожну оселю міського мешканця якісну питну воду.

Нагадаємо, що людський організм на 2/3 практично складається із води, яка і є основою здоров’я людини. Саме якість питної води, яку людина повинна і може пити сирою, щоденно повинна максимально відповідати властивостям тієї води, яка є в організмі людини (внутрішньоклітинна вода).

Сьогодні проблема водо забезпечення міського населення питною водою є дуже важлива і, разом з тим, дуже складна. Причин цьому основних кілька. Це стан самої мережі водопостачання, для різних районів столиці стан мережі різний (старі і нові райони столиці) та неабияке значення має якість тієї води, яка потрапляє в мережу, наскільки ця вода гарантує якість здоров’я людей, які цю воду п’ють сирою.

Конкретно для столиці проблема забезпечення населення міста через міську мережу зараз суттєво стала актуальною. З одного боку це зумовлено станом водо забезпечення населення якісною питною водою, а з іншого, міська влада старається вирішити цю проблему шляхом впровадження нових технологій водо підготовки тієї води, яка потрапляє в міську водопровідну систему. Нещодавно міський Голова в кількох інтерв’ю «гарантував» , що кияни скоро зможуть пити якісну питну воду із міського крану кожної квартири. Саме таке твердження В.Кличко викликає серйозну дискусію у тих, хто професійно займається проблемою якості питної води.

Завдяки інвестиціям німецької фірми, зараз в Оболонському районі запущена нова технологія водозабезпечення по районам станція «Оболонь-2». Поки що ми не маємо серйозних клінічних, структурних, фізичних чи фізико-хімічних досліджень тієї води, яка подається в міську мережу на станції «Оболонь-2», але не дивлячись на це, уже є серйозні запитання у споживачів про якість не тієї води, яка отримується на самій станції «Оболонь-2», а тієї води, яка тепер протікає по мережі на віддалі від самої станції водо підготовки.

Однозначно можна стверджувати, що вода, це особлива рідина, яка специфічно взаємодіє із тим оточенням, в яке вода потрапляє, цебто із характерним станом внутрішніх стінок тієї мережі, по якій вода потрапляє від станції «Оболонь-2» до місця, тобто в кожну квартиру.

Наскільки нам відомо, на сьогодні це питання якості мережної води не вивчено і не дуже акцентується водними структурами, що така проблема буде вирішуватись.

Поки що апріорі можна стверджувати, що якість мережної води буде визначатись в першу чергу екологічною чистотою внутрішнього стану водопровідних труб. Ще нагадаємо, що для води характерним є те, що властивості питної води, яка контактує з конкретним матеріалом водопровідних труб буде мати екологічний, негативний вплив саме екологічної якості внутрішнього стану мережі. А це означає, що таку воду із мережі пити сирою для конкретного мікрорайону є проблемою, яку слід гарантувати не на словах, а фактичними клінічним дослідженнями. Поки відповідні служби не нададуть таких даних, нам представляється, що пити безпосередньо таку воду із мережі не варто.

На наше переконання , в будь-якому випадку, воду із міської водопровідної мережі не слід ризикувати вживати довготривало чи постійно сирою. Перш ніж пити таку воду сирою, слід пересвідчитись або мати гарантію її безпеки для здоров’я. Для цього слід використовувати методику зміни фазового складу води, що реалізується при процедурі заморожування води а потім її розморожуванні, видалені осаду, який може утворюватись і, таким чином пити сирою свіжу талу питну воду.

Отже, реальна картина з використанням державного Закону про питну воду і забезпечення нею населення означає, що вода міської водо мережі – це вода не для пиття сирою. Для того, щоб таку воду можна було пити сирою, її слід обов’язково уже в домашніх , квартирних умовах доводити до статусу високоякісної питної води.

Що до мережної води, є ще одне серйозне застереження, яке пов’язане із кип’ятінням мережної води. Після кип’ятіння (варки їжі) водопровідна вода стає ще більш небезпечною для здоров’я живого організму, ніж до кип’ятіння. В результаті нагріву такої води до 1000С, ми в мінімальних дозах, але зате щоденно отримуємо в організмі хлорорганічні речовини, які утворюються при кип’ятінні такої води. Це хлороформ як відомий агент анестезії, це чотирьох хлористий вуглевод, який відомий як добрий препарат, що виводить плями; це трихлоретилен – чудовий знежирювач але зловредний токсикант і це хлорфенол і, нарешті, дихлоретан – клей для органічного скла. Це справді коктейль-забруднювач води, яким нехтувати не слід.

Написать комментарий