Главная » Физика питьевой воды » Проблеми якості питної води в Україні

Проблеми якості питної води в Україні

Курик М.В.а) , Семчук Г.М. б) , Скубченко В.Ф.в)

а) Інститут екології людини, доктор фіз.-мат. наук, професор

б) Міністерство регіональної політики, будівництва і житлово-комунального

господарства, заступник Міністра, канд. техн. наук

в) Президент Всеукраїнської асоціації „Питна вода”

Питна вода – це природна вода, яку людина може пити сирою. За твердженням ВООЗ здоров’я більш як 80 відсотків хвороб, які має людина, пов’язані із якістю води, яку вона п”є. Еволюційно людина завжди вживала ту природну воду, яка її оточувала. Це, в першу чергу, річка (вода яка постійно тече), особливо гірська річка, в якій вода тече з різними перекатами, поворотами, водопадами; озерна вода; різні природні джерела, особливо ті, де вода сама витікає з під Землі і далі тече річкою і на кінець вода із криниці. В часи , коли довкілля людини було чистим і природним, для організму людини не було розділення води на питну і не питну, бо практично вода із всіх природних джерел була питною.

Зараз, коли людина суттєво порушила природну рівновагу свого оточення, поверхневої води, яка була б придатною для пиття сирою, практично в Україні немає або принаймні без відповідної перевірки її чистоти, вважати поверхневу воду питною ризиковано.

У зв’язку з цим появилось визначення питна вода – власне чим підкреслюється , що це вода , яку людина може пити сирою.

Природна питна вода

Взагалі природна вода – це особливий коктейль природних мікроелементів, в яких формується і завдяки яким функціонує організм людини. По суті, вода найбільш важлива рідина в природі. У воді зародилось життя. Життя є лише там, де є вода. „Вода без життя в біосфері невідоме” – стверджував В.Вернадський.

Гідросфера – батьківщина життя. Із всіх тварин у світі, половина із них зустрічається лише в гідросфері, а половина і в гідросфері, і на суші. Проте, немає тварин, які б зустрічались на суші де немає води. Вода і життя нероздільні.

Природна вода є розчином газів і мінеральних речовин, а для зовнішніх оболонок Землі (не глибше 3-5 км) і місцем існування живих організмів. В залежності від температури і тиску у воді розчиняється все, в ній можуть міститися всі елементи періодичної системи, які зустрічаються в природі і навіть метали і важкорозчинні сполуки.

Основні фізико-хімічні властивості води впливають на всі процеси, в яких вода приймає участь, особливо важливою є вода для існування організму людини. Вода настільки важлива частина нашого життя , що ми до цих пір не можемо в це повірити.

В живому організмі клітини можуть функціонувати лише у водному середовищі, у водному оточенні. Це стосується синтезу білків, ферментативних реакцій та інших обмінних процесів. Структура води в організмі незвичайна – вона в основному нагадує структуру кристалічної решітки льоду. Для неї особливо важливим є співвідношення водневих зв’язків між молекулами, співвідношення між позитивними і від’ємними її зарядами. Найбільш близька до такої води тала або джерельна. Ми все життя пам’ятаємо те відчуття, з якою насолодою у дитинстві, крадькома від батьків, смоктали сосульки льоду, або після далекого походу припадали до животворної вологи джерела.

Вода природна досить глибоко входить в систему живих клітин, добре їх обводнює, сама міцно утримується ними. , забезпечує оптимальний хід окислювально-відновлювальних реакцій, інтенсивність і рівень обміну речовин. Для тканин організму така зв’язана , або структурована (чи квазікристалічна) вода є каталізатором біохімічних реакцій. Вона підвищує синхронність і ефективність роботи регуляторних систем організму і стійкість тканин до несприятливих впливів. Білки, нуклеїнові кислоти, фосфоліпіди, жирні кислоти і вода в організмі створюють єдину систему (ліотропний природний рідкий кристал). Таку ліотропну структуру неможливо розділити на компоненти без її руйнування. Саме зв’язана, структурована вода є основою біоенергоінформаційних процесів в природі і в людини.

Дослідження останніх років властивостей природних питних вод і пов’язані з цим відкриття в різних країнах світу, що стосується значення води для функціонування клітин і систем живих організмів, назавжди змінюють наше уявлення про не заміниму її роль в житті не лише людини, а планети Земля в цілому.

Наше життя – це не лише матеріальна оболонка. Це і душа,емоції і почуття. Саме присутність цих енергетичних якостей відрізняє живу людину від мертвої. Значить, саме вода, а в основному із неї складається людина, повинна містити в собі енергію життя. Якщо мозок людини майже на 90 відсотків містить зв’язану і вільну воду, і саме мозок накопичує й аналізує в собі всю інформацію, значить цими властивостями повинна володіти вода. Сьогодні ці важливі висновки що до біоенергоінформаційних властивостей організму людини мають практичне підтвердження. Справді природна питна вода – всьому голова.

Дефіцит природної води

В наслідок активної господарської діяльності людини на Планеті різко знижується якість питної води. Поверхневі джерела , на жаль далеко не завжди можуть розглядатись в якості перспективних для вирішення завдань водопостачання. Так само погіршується якість і підземних вод. Це пов’язано із практикою використання надр Землі. Людина давним-давно порушила основний закон Природи: „Позичив що у Природи – поверни їй в такому ж вигляді”. Цей принцип, в першу чергу, повинен стосуватись природної прісної води. Крім цього погіршання якості підземних вод – це результат погіршання загальної екології довкілля, оскільки фільтраційна здатність ґрунтів не безмежна.

Навіть, якщо сьогодні ще вдається знайти чисту незабруднену воду, то це ще не означає, що така вода є безпечною для пиття сирою. В більшості випадків в такій воді може бути перевищений вміст одного чи кількох або багато мінеральних компонентів. Таку воду не слід щоденно вживати без попередньої її обробки. На превеликий жаль, природної , чистої води, яка без аналізу її складу при щоденному її вживанні, залишилось зовсім мало і цінність такої води постійно зростає. Така природна вода для пиття людиною описана в харчовому стандарті ООН-Кодексі Аліментаріуса.

Нагадаємо кілька фрагментів цього Кодексу. Вимоги до технології видобутку природної води: Вода яка отримана із природних джерел або пробурених свердловин, без зовнішнього впливу на хімічні і фізичні властивості природної мінеральної води.

Далеко не будь-яка вода із свердловини може вважатись якісною, натуральною, мінеральною водою, придатною для пиття, а лише та в якій є „… наявність у воді мінеральних солей в певних пропорціях і наявність в ній слідових кількостей і інших складових”.

Що надто важливо, особливо сьогодні, щоб технологія підготовки і розливу води включала очистку натуральної води лише від піску, глини без зміни природного мінерального складу. Це записано як „… збір води в умовах, що гарантують її вихідну мікробіологічну чистоту і стабільний хімічний склад існуючих в ній компонентів”.

Отже, щоб бути впевненому, що п’єш натуральну природну воду, необхідно бути впевненим, що вода повністю відповідає цим трьом пунктам про мінеральну воду в Кодексі Аліментаріуса.

У багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, має місце загальна нестача, та зростання виснаження , забруднення джерел прісної води. Причиною в цьому , в першу чергу, є екологічне забруднення довкілля , зокрема, річок. Висихання мілких річок, які є кровоносними судинами Землі, практично відсутність ефективного очищення стічних вод та промислових відходів, втрата природних водозбірних площ, знищення або зовсім зникнення лісових масивів, хижацькі методи ведення сільського господарства, які приводять до змиву різних хімікатів у воду та багато іншого. Негативно впливають на якість природної води намивні береги річок і зміна їх природного русла і режиму (приклад річки Дніпра), греблі, водосховища та іригаційні системи.

Завдяки наведеним причинам, зараз більш ніж на 70% загальної кількості поверхневих джерел, водопостачання в державі за своєю якістю відносяться до 3-го та 4-го класів. При цьому значно погіршився бактеріальний стан поверхневих вод, що безпосередньо стало загрозою для здоров’я населення. Слід відзначити, що основні очисні споруди по підготовці води, використовуванні при цьому технології, були розроблені та побудовані в 40-60 роках минулого століття, коли поверхневі джерела водопостачання відносились до 1-го та 2-го класів якості.

Не кращий стан із підземними джерелами водопостачання. Близько половини підземної води подається водопроводами із великими відхиленнями від прийнятих у світі стандартів. У держав досі немає екологічно, економічно виправданих технологій кондиціювання підземних вод при розгляді проблем централізованого постачання.

І ще одна важлива обставина. Україна за ступенем водозабезпечення населення займає одне із останніх місць серед країн Європи, а за водоємністю валового суспільного продукту попереду всіх. Це є однією із причин інтенсивного використання природної води, а відповідно і забруднення значно інтенсивніше, ніж в інших країнах.

Отже, в даний час проблема збереження вітчизняних водних ресурсів набула такого значення, що існує реальна загроза національній безпеці України. За офіційними даними РНБОУ до 80% поверхневих водойм країни є непридатними як джерела питної води. Актуальність проблеми визначається також тим, що пріоритетним напрямком розвитку країни на найближчі роки є саме забезпечення населення гарантованої якості питною водою.

Нагадаємо, що ще в 2003 році Генеральна асамблея ООН оголосила 2005-2015 роки Міжнародним десятиліттям дій „Вода для життя”. ООН фактично почало запроваджувати на Планеті надзвичайний водний стан на ХХI століття. Пріоритетним в цьому плані є: подолання дефіциту води, оновлення та удосконалення систем водопостачання.

Необхідне фінансування цієї роботи, ефективне, бережливе і екологічно чисте управління водними ресурсами, міждержавні питання природокористування, екології довкілля, біорізноманіття та інші заходи.

Вирішення проблеми забезпечення населення якісною питною водою можливо тільки шляхом вирішення комплексно всіх проблем , які пов’язані з цим.

Закон „Питна вода України”

Сьогодні хімічні, мікробіологічні, фізичні параметри, які характеризують якість води, є головним критерієм питної води.

В Україні в 2005 р. прийнято Закон про питну воду, в якому прописані всі правила і вимоги по забезпеченню населення якісною питною водою.

В доповнення до цього Закону МОЗ України в 2010 р. затвердило нові санітарно-гігієнічні вимоги до питної води. 20 жовтня 2011 року , Президент підписав Закон України №3933-VI „Про внесення змін в Закон України” про Загальнодержавну програму „Питна вода України на 2006-2020 р.р.”. Ця Програма передбачає упорядкування зон санітарної охорони джерел питного водопостачання на 2234 водозаборах, будівництво і реконструкцію водо забезпечення з використанням нових технологій.

Планується установка 23000 очисних станцій, інвентаризація 1292 каналізаційних очисних споруд, будівництво і реконструкція водопровідного і каналізаційного очисного спорудження та інше. На виконання цієї Програми планується виділити значні кошти.

Шляхи забезпечення населення якісною питною водою

Відновлення та покращання існуючих систем розподілення питної води пов’язано із великими фінансовими затратами і , навіть, якщо такі фінансові ресурси у державі були б, то робота потребує для її здійснення тривалого часу. Отже вирішення глобально цієї проблеми для країни практично не реально, враховуючи ще її стан економічного розвитку.

Напевно єдине вірне рішення проблеми полягає в тому, що капітальні вкладення доцільно спрямувати на розвиток нових, а також переоснащення діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення для їх надійного функціонування. Добитись того, щоб вода у всіх централізованих водопроводах була безпечною для життя людини.

В загальному для забезпечення потреб населення високоякісною питною водою достатньої кількості для пиття і приготування їжі, необхідно впроваджувати сучасні системи водопостачання комплексно як із централізованих систем водопостачання і водовідведення, так із підземних і поверхневих джерел.

Можна стверджувати, що сьогодні існують принаймні три основних шляхи вирішення проблеми питної води в Україні: це виробництво фасованої або бутильованої води контрольованої високої якості; використання індивідуальних доводоочищувачів (фільтрів) та впровадження групових і локальних водоочисних установок.

Пляшкова на (фасована) питна вода

Одним із важливих способів забезпечення людини високоякісною питною водою є приготування так званої фасованої, пляшкованої води, коли питна вода високої якості або найвищої якості фасується в пляшки і в запакованому вигляді, без будь-яких консервантів, потрапляє до споживача.

Сьогодні за кордоном пляшкова на питна вода отримала дуже широке розповсюдження і визнання. Так, наприклад, в Європі із загальної кількості безалкогольних напоїв половина становить пляшкова на питна вода.

Пляшкована вода сьогодні в світі опікується Міжнародною асоціацією пляшкованої води (МАПВ). Згідно з визначенням, яке дає МАПВ: „Вода вважається пляшкованою, якщо вона відповідає державним стандартам, гігієнічним вимогам що до питної води, поміщена в гігієнічний контейнер і продається для вживання людиною. При цьому вона не повинна містити підсолоджувачів або домішок штучного походження. Ароматизатори, екстракти і есенції природного походження можна додавати у пляшкова ну воду в кількості, яка не перевищує одного вагового проценту: якщо ж вода містить більший процент домішок, то вона належить до безалкогольних напоїв”. Пляшковану воду поділяють на „бутильовану”, „питну”, „артезіанську”, „мінералізовану”, „очищену”, „джерельну”, „колодязну” та „газовану”. Пляшкована вода також поділяється на воду для індивідуального та господарського вживання. Остання, як правило, негазована вода в ПЕТ пляшках об’ємом 3 і більше літрів.

Пляшкована вода є мінеральна і столова. З пляшкованою водою пов’язана важлива проблема. Згідно з позначками на пляшках уся пляшкована вода належить до питної водогінної води і відповідає вимогам єдиного Держстандарту і єдиних СанПіН (санітарних правил і норм), яким так само відповідає і звичайна водогінна вода з під крану. Як за складом, так і за мікробіологічною безпекою ці види води мало чим відрізняються.

Для пляшкованої питної води мають бути додатково вказані ті критерії, які гарантують високу якість такої питної води, наприклад, ступінь структурної упорядкованості і відповідності її властивостям внутрішньоклітинної води. Це прописано в Програмі „Питна вода України”.

Методи доводоочистки питної води

Сьогодні в літературі описуються різні методи доочистки води і, на жаль, не завжди подаються об’єктивні дані про корисність різних видів хімічної обробки питної води.

Справжня природна питна вода – це вода яка створена природою, має в своєму складі всі необхідні мікро- і макроелементи в оптимальному , само організованому стані, завдяки чому така вода має власну біоенергетику, є живою системою, неподільною або несепарабельною, максимально відповідає по основним характеристикам воді організму людини. Таку воду, по суті, не потрібно доочищати, достатньо таку воду із-під землі (свердловина) пропустити через пісочний фільтр і і забезпечити необхідну стерильність води шляхом озонування або УФ опромінення.

Природні (сорбційні) фільтри (пісок, активоване вугілля , кераміка) використовуються як правило для того, щоб у воду не потрапляли домішки, які вода може отримувати на своєму шляху із підземного джерела на поверхню, де вона має розливатись в пляшки.

Механічні фільтри – це самі прості фільтри. В залежності від розмірів пор їх розділяють на: мікрофільтри, які затримують великі нерозчинні частинки); ультрафільтри.

Обернено-осмотичні фільтри. Обернений осмос – це процес повної очистки води від яких-небудь мікроорганізмів, мінералів і мікроелементів, окрім кисню. Ступінь очистки досягає 98%. В результаті, після системи оберненого осмосу, отримується свіжа, смачна , настільки чиста вода, що вона не потребує додаткового кип’ятіння.

Вода, яка пройшла обробку на обернено осмотичній установці, може успішно застосовуватись для вирішення таких завдань як: питні потреби, приготування їжі і напоїв і технологічних застосувань.

Проте, вода, яка пройшла обробку обернено-осмотичним фільтром, втрачає свою природну структуру, природну біоенергетику і властивості живої системи. Вода стає біоенергоінформаційно мертвою. Обернено-осмотична вода – це вода, яка пройшла глибоку очистку і при потраплянні її в організм людини, вода старається повернути собі хімічні елементи яких не вистачає, тобто „забирає” їх із організму. Обернено осмотична вода має показник загальної мінералізації нижче 0,1 г/л.

Строго кажучи, таку обернено-осмотичну воду слід вживати дозовано, так як вона є фізично неповноцінною через порушену структурну упорядкованість. Якщо після фільтру оберненого осмосу, воду пропустити через керамічний фільтр або настоювати на природних мінералах, можливо відновити структурну упорядкованість води.

Вода з дуже низьким вмістом солей не придатна для постійного вживання людиною і навіть є агресивною по відношенню до її організму.

Чисельними клінічними дослідженнями доказано, що обернено осмотична вода вимиває із організму мікроелементи необхідні для нормальної життєдіяльності; негативно впливає на активність гормонів, тісно зв’язаних з регуляцією водного обміну в організмі: — зменшує число червоних кров’яних тілець; сприяє зневодненню організму; викликає швидку стомлюваність, слабкість і головну біль з наступним порушенням серцевого ритму.

Знесолену воду не слід давати дітям, вагітним жінкам, людям похилого віку.

Ще раз підкреслимо, що вживання води збідненою мінеральними речовинами, негативно впливає на гомеостаз організму людини, обмін мінеральних речовин і води, підсилює виведення рідин із організму (діурез).

Як приклад можна привести Чехію і Словакію, коли в 2000-2002 р.р. в системі централізованого водопостачання стали використовувати метод оберненого осмосу. Через кілька місяців було відзначено багато претензій, пов’язаних із гострою нехваткою магнію (і можливо кальцію). Скарги стосувались серцево-судинних захворювань, стомлюваності, Слабкості, м’язових судорог. Ці симптоми співпадали із даними, які проводило Німецьке Товариство Харчування.

Екологічні дослідження в Росії показали, що населення, яке вживало питну воду із малим вмістом мінеральних речовин піддавалось ризику багатьох захворювань, таких як гіпертензія (високий артеріальний тиск), зміни в коронарних судинах, язва шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, зоб, ускладнення у вагітних, новонароджених, грудних дітей, такі як жовтуха, анемія, проблеми росту.

Вода з малою мінералізацією нестабільна і як наслідок проявляє високу агресивність по відношенню до мінералів із якими вступає в контакт. Ця вода легше розчиняє метали і деякі органічні компоненти труб , накопичувальних танкерів, ємностей, шлангів тощо і, таким чином, додатково забруднюється різними токсичними елементами.

Людина, яка вживає питну воду збідненою мінеральними речовинами, завжди більше піддається ризику впливу токсичних речовин, ніж та яка вживає воду середньої жорсткості і мінералізації.

З 1980 року ВООЗ рекомендує вживати воду як питну з мінералізацією не менше 100 мг/л. Крім цього, прийнято вважати оптимальною мінералізацію 200-400 мг/л для хлоридно-сульфатних вод і 250-500 мг/л для гідрокарбонатних вод.

Міжнародні і національні організації, які відповідають за якість питної води, повинні розглядати рекомендації по обробці де мінералізованої води, обов’язково визначати мінімальні значення мінералізації концентрацією кальцію і магнію.

Колективні та локальні установки доводопідготовки

Впровадження групових або локальних доводоочисних установок може проводитись кількома способами. Перший із них передбачає встановлення таких установок у певних, наперед визначених місцях міста (це можуть бути бювети або свердловини), звідки через систему бюветів чи іншим шляхом вода роз приділяється населенню. В цьому випадку для забезпечення гарантованої якості питної води, вода надається населенню за мінімальну оплату.

Інший спосіб полягає в встановленні локальних водоочисних установок у багатоповерхових будинках на перших поверхах, де мешканці можуть одержувати високоякісну питну воду (за рахунок плати за холодну воду). Доцільно при побудові багатоповерхових будинків будувати додаткову водопровідну мережу до кожної квартири лише для подачі води для пиття сирою чи приготування їжі. Такий підхід застосовується у світовій практиці.

На кінець, третя можливість передбачає використання установок у громадських місцях, лікарнях, школах, дитячих дошкільних закладах, тобто там де потрібна велика кількість якісної води.

Саме використання групових та локальних установок доочистки води є одним із найбільш ефективних і економічних способів забезпечення населення мінімально достатньою кількістю високоякісної питної води для пиття та приготування їжі.

Як приклад таких групових чи локальних установок доочистки можна навести сьогодні слідуючі. Одна – це цілий комплекс різних установок, які розробило і впроваджує в практику ТОВ „Юр-Аква” (м. Київ), зокрема проект бювета „БАВ”, який зараз погоджений з Мінрегіонбудом, Мін природи , МЧС, МОЗ україни і уже впроваджено в ряді міст України. Інший досвід – це зарубіжний, який впроваджує в Україні організація „Карпатія”, м.Житомир, а саме використання автономних установок доводоочистки і отримання високоякісної питної води „Тарама” , виробництва Південної Кореї. Такі установки також зараз використовуються в ряді міст України. Для забезпечення дітей якісною питною водою в умовах системи освіти можна використовувати установки „Фонтанчики”, які розроблені фірмою „НІМЕКС” (м.Київ) і успішно використовуються в школах столиці.

Питна вода найвищої якості

Сьогодні при оцінці якості питної води враховуються лише хімічні і мікробіологічні властивості, яких явно недостатньо для кількісної характеристики якості питної води, зокрема наскільки конкретна питна вода зберігає , після всякого втручання в процес доводопідготовки людиною, природну біоенергетику, яка внутрішня структура води і відповідність її будови структурі всього живого на Землі, в тому числі і людини.

Такі важливі характеристики можна одержати лише провівши певні фізичні дослідження для води, як цілісної, конденсованої системи.

Питна вода, яка максимально сьогодні відповідає властивостям внутрішньоклітинної води – це вода найвищого критерію якості.

Сьогодні, з допомогою стандартизованих приладів, необхідно визначити ряд фізичних характеристики питної води, зокрема визначити наявність структурної упорядкованості води. В Росії такі методики впроваджуються на практиці. В Україні вчені Інституту фізики НАНУ у співпраці з Українським інститутом екології людини також розробили методики дослідження якості питної води за допомогою фізичних вимірювань і розроблено оригінальний „Екологічний пас про якості питної води”, який поступово буде впроваджуватись в практику.

Отже, якщо фасована питна вода або навіть природна джерельна (текуча) вода має відповідний санітарно-гігієнічний і екологічний паспорт якості і фізичні характеристики , то така питна вода відповідає найвищому критерію якості і є питною водою для гарантованого збереження здоров’я людини.

Узагальнюючи вищевикладене, підкреслимо, що ситуація із питним водопостачанням і якістю питної води, як в окремих регіонах, так і в цілому в Україні потребує прийняття таких екстрених заходів, спрямованих на відновлення централізованого постачання. Оновлений закон України, який підписаний президентом України в жовтні місяці 2011 року про виконання Програми „Питна вода України”, буде сприяти забезпеченню населення країни якісною питною водою та розпочати поступову комплексну модернізацію, оновлення всього водопровідно-каналізаційного господарства України.

Написать комментарий