Освіта мусить бути джерелом здоров’я і знань

«Справа виховання така важлива і така свята, саме свята!

Тут засівається насіння благо дійства, або нещастя мільйонів співвітчизників,

 тут розкривається завіса майбутнього нашої Батьківщини»

К.Д.Ушинський

Ще з часів античності сформувалися підходи до навчання: культуро доцільність і природодоцільність.

Прихильники культуродоцільності дотримуються думки, що наслідки навчання цілковито залежить від культурного середовища, в яке „поміщений” учень, тобто від наяв​ності достатнього числа шкільних приміщень, викладачів, їдалень, бібліотек з книгами комп’ютерних класів тощо. Особливістю такого підходу є навчання всіх за єдиною програмою, в одному темпі. Це по​требує постійного контролю успіхів учнів і відсіювання тих, хто не всти​гає за програмою.

Для загальноосвітньої школи більш підходить принцип природодоцільності. З історії розвитку освіти в Російській імперії відо​мий такий факт: число учнів, які закінчували повний курс гімназії, ледь перевищувало 10% від числа тих, що поступили в 1-й клас. То​ді школа не була обов’язкова для всіх.

Досвід навчальних закладів багатьох країн світу дає підстави зробити певні висновки, зокрема такий: при жорсткій, однаковій для всіх програмі в загальноосвіт​ній десятирічці, частка відносно здорових дітей, які не підходять для такої школи, становить 90%. Зрозуміло, що при розповсюдженні різних захворювань, погіршан​ні екології довкілля цей процент буде зростати.

Основним і об’єктивним кри​терієм стабільного розвитку дер​жави є здоров’я її населення, тобто середня тривалість життя людини; позитивний баланс чисельності (народжуваність вища за смерт​ність), виживання дітей, особливо в рік народження, стан здоров’я новонароджених і, врешті-решт, високий відсоток здорових дітей, особливо дошкільного та шкіль​ного віку.

Нинішня цивілізація вступила в епоху, коли хоче людство чи ні, світові процеси розвиватимуться так, що чим більшим буде роз​рив між еволюційним поступом, можливостями біосфери і зрос​таючими споживчимм потребами соціуму, тим негативніше це від​биватиметься на розвитку само​го соціуму. Так, за даними ака​деміка В.П. Казначеева (Росія), якщо взяти за одиницю все, що виробляє біосфера за рік, то люд​ство погребує для споживання в 6—7 разів більше. А це не може не відображатися насамперед на здоров’ї самого соціуму.

Тому не дивно, що прогнози щодо розвитку людей білої раси не надто отпимістичні, це сто​сується особливо Європи і, зо​крема, України, населення якої невпинно скорочується. Згідно з даними Держкомстату, на кі​нець 1990 року населення Украї​ни становило 51,94 мли. чоловік, а на 1 листопада 2005 року в ній проживало лише 46.98 млн. чо​ловік.

За рівнем людського розвитку Україна суттєво відстає від євро​пейських країн і посідає 76 місце серед 170 країн світу. Попереду неї Білорусь, Угорщина, Росія. Польща, Словаччина, Болгарія, Румунія, і навіть Албанія та Ма​кедонія.

Очікувана тривалість життя українців — 67,7 років, а вірогід​ність, що народжена людина до​сягне віку 60 років 74%, а решта 26% — не мають шансів перейти цей бар’єр.

За даними експертів Між​народної благодійної організації „Спасімо дітей”, вважається, що найгіршою країною для матерів і дітей є Конго, а найкращою — Фінляндія.

Україна. за даними цієї орга​нізації, посідає 74 місце із 176 ра​зом із Республікою Сальвадор та Алжиром.

В Україні із І тисячі дітей до 5 років не доживає 10. 16% дитячих смертей припадає на перший день життя, 44% — на перший місяць.

Якщо в країні не буде налагоджена профілактична медицина, то до 2030 року в ній може залишитися лише 30 млн. людей. ВООЗ вва​жає. що фінансування медицини має бути не менше 5% від ВВП. Якщо процент нижчий, то вва​жається. що цієї галузі в країні немає. Сьогодні наша медицина фінансується на 2,7% від. ВВП, із яких 0,5% йде на зарплату медич​ним працівникам. Висновки легко зробити кожному.

Вкрай недостатньо фімансуютьея державні національні про​грами. Так, із 25 таких програм фінансуються 7 і то лише на 30-40%. Якби національні програми фінансувались в потрібному обсязі,ми б не мали такого катастрофічного стану із рівнем здоров’я націі, особливо молоді й дітей,

Нова європейська політика охорони здоров’я — «Здоров’я 2020» є продовженням загальноєвропейського процесу «Ото​чуюче середовиїце і здоров’я» (2010-2016). На V-й Міністерській конференції з навколиш​нього середовиша й охороні здоров’я (Парма, Італія, бере​зень 2013 р.) було прийнято про​граму «Захистимо здоров’я дітей в мінливому середовиші». На жаль, наша країна практично ні​як не відреагувала на неї окрім, вишенаведених загальних слів міністра охорони здоров’я про розуміння ситуації.

Збереження здоров’я населен​ня, зокрема і дитячою, ще з 2004 року с пріоритетним для европейських країн, та, на жаль, реально це ніби не стосується нашої кра​їни. Йдеться не про іздоров»я дорослого населення України, а про здоров я дітей та молоді, з яким пов’язане її майбутнє. Нa преве​ликий жаль, здоров’я дітей різ​них вікових груп в Україні зовсім не краще, ніж здоров’я дорослого населення.

Інсти’гут екології людини веде моніторинг стану здоров’я дітей в різних регіонах України в системі освіти з 1992 року, і наслідки його не вселяють ніякого оптимізму в супереч твердженню можновладців про те, що проблеми здоров’я дітей контролюються державою.

З часу введення в Європейський процес конкретного плану дій, «Оточуюче середовище і здоров’я дітей» (Будапешт 2004 р ) в країні практично нічою не зроблено для захисту здоров’я дітей у реальному довкіллі, знаючи, зокрема, й на наслідок аварії на ЧАЕС.

Що ж сталося в суспільстві, то призвело до такого обвального погіршення ситуації, коли україн​ці, недавно одна з найздоровіших націй планети, стали сьогодні найхворобливішими? Як ми вже згадували вище, це екологічно-соціальні фактори суспільства. Але, виявляється, що й відносно екологічно сприятливих ре​гіонах і навіть державах ситуація із здоров’ям дітей така ж , як і в несприятливих. Скажімо, серед дітей так званих «нових українців», які навчаюіься в єлітних, всім забезпечених школах. ліцеях, і гімназіях, соматичних та нервово- психічних порушень не менше, а часом більше, ніж у дітей у звичайних державних школах.

Слід наголосити, що то такі масштабні популяційні трагедіі в суспільстві ніколи не виникають несподівано. Вони визрівають десятками років, а можливо, й століттями. Але такі пояснення вчителів, лікарів, батьків ні до чо​го власне, не зобов’язують. Вихо​дить. що причини трагедії від них ніби й не залежать, отже, й вини їхньої в тому, що відібувається із здоров’ям дітей нібито й немає. Насправді це не так!

А все через те, що пояснен​ня проблеми грунтується на традиційному уявленні про те, що здоров’я дитини – це категорія медико-біологічна. Здоров’я дитини справді залежить від того, чим і як вона харчується, чим дихає. Все це є важливим, але не вирішаль​ним. З історії останньої війни відомо немало випадків, коли в сирих холодних окопах у солдатів зникали ревматизм, нормалізувався тиск, зникали інші болячки. Ta коли солдати повернулися додому часто на круги своя поверталися й хвороби. Ці факти медицина не пояснила, а справа в тому, що здоров’я людини як складної фізично-духовної або фізично-психологічної дуальної системи, визначається саме генетичним потенціалом людини. Потенціал життя, життєздатність людини таїться в нерозривній єдності тілесних або фізичних, психічних і духовно-моральних характеристик. Ці характеристики спочатку закладаються як природні її задатки, а в процесі виховання людини від дитини до дорослої людини, формуються, розвиваються і зміцняються. Підкреслимо, що лише співмірне із природою людини виховання саме розкриває та приумножує всі видові резерви життєздатності. Виховання людини, яке не співвідноситься з природою виснажує, руйнує все з покоління в покоління і залежить це від педагогіки. Отже, слід визнати, що в решті-решт здоров’я дитини – це категорія педагогічна. Від процесу виховання людини залежить чи здоров’я людини формується і розвивається, чи розтрачується і втрачається . В цьому головний корінь проблеми. Як вперше про це заявили російські педагоги, основною причиною сьогоднішніх хвороб нації є спосіб, система виховання дітей як в сім’ї, так і в загально освітніх закладах. Саме неприродна система виховання людини породила еволюційний ланцюг фізичної, психічної і духовно-моральної деградації поколінь людей які змінюють одне одного. Це характерно для цивілізації століття яке минуло, але наслідки якого переходять в нове тисячоліття. Сьогодні наші діти уже в більшості випадків народжуються з ослабленими життєвими силами. А батьки, вихователі, вчителі через свою життєву недбалість ще більше ускладнюють стан здоров’я дітей.

Сучасній людині необхідні, в першу чергу, загальнокультурні якості. Суспільству потрібна особливість, яка володіє основами системного мислення, що вміє самостійно поповнювати знання, яка вміє користуватись знаннями на користь собі і іншим. Нагадаємо слова Д.І.Менделєєва, який писав: “Знання без виховання – це меч в руках божевільного”. Людина в сучасному суспільстві повинна володіти такими задатками, як: вивчати, шукати, думати, співробітничати, прийматись за справу, адаптуватись.

Раніше, ще на початку ХХ століття, коли не було таких комфортно-розслаблюючих пристосувань цивілізації, за допомогою яких батьки ніби, “корегують” собі і своїй дитині життя (візки, каталки та інше) діти багато рухались, повзали, ходили, бігали, причому в основному на відкритих природних просторах. Саме в природному русі формується і зміцнюється тілесність дитини, розвивається тілесне відчуття простору, що є початком психічної суті людини. Природа вподовж багатомільйонних років своєї еволюції створила організм людини таким, що постійний її рух став основним принципом буття людини, головним компонентом тілесного і психічного життя людини. Недостатня рухомість дитини особливо в перші місяці і роки її життя, сприяє блокуванню його генофонду, затримки тілесного і психічного розвитку. Сучасні батьки, вихователі дитячих садків використовують всі можливості цивілізації, щоб позбавити дитину необхідної тілесно м’язової активності. Так ніби “полегшуючи” собі життя родичі (татусі, мамусі, бабусі, дідусі) “ускладнюють” тим самим життя своїм дітям і онукам, спотворюють їх природній генофонд, сіючи в них зерна немочі, хвороб на все їх життя. Таким чином, виростають цілі покоління життєво розслаблених, кволих дітей.

Згадаймо з біблії, чим лікував розслаблених Ісус Христос: “Встань і ходи !”, інакше рухайся, життя – це рух. Іншого просто немає.

А що весь час говорять батьки, вихователі, вчителі: “Сядь і сиди! Сиди смиренно і тихо ! Не бігай , не стрибай – бо впадеш! Сиди і слухай ! Не крутись! І т.д. Це як правило головні виховні настанови.

Тілесна та вольова наша розслабленість з раннього дитинства це важливий , проте не єдиний фактор нездорового ростучого покоління України.

Як переконливо показав доктор медичних наук, професор В.Ф.Базарний (Росія), який протягом 25 років вивчає фізично-охоронно-оздоровчі проблеми освіти, прийшов до висновку, що те на чому століттями трималась школа і стало класичною системою, що використовується повсякденно, виявилось найнебезпечнішим руйнівником здоров’я дітей. Існуюча система виховання і навчання орієнтована проти природи дитини, а тому вона і стала головним чинником погіршання його здоров’я. Практично повне нерозуміння суспільством проблеми призвело до того, що більшість вихователів, вчителів, батьків просто не в змозі зрозуміти, що їх виховна діяльність руйнує здоров’я дітей.

В сучасній школі дитина повністю закріпачена тілесно і фізично, психічно і духовно-інтелектуально. Як і кілька століть тому, в школі в основному панують інструктовно- програмуючі методики , формально діючі за будовою, але відірвані від реального живого життя навчального процесу – режим постійного сидіння, “короткозорістю” і вузькоформатного зору. На думку В.Ф.Базарного, педагогіка лише тоді стане наукою, коли вона відкриє закони розкріпачення духовно-тілесних і телесно-фізичних потенціалів людини, які покладе в основу будови навчально-фізичних процесів.

Без детального обговорення назвемо лише головні фактори, які, як показав В.Базарний, руйнують здоров’я дітей. Це поза дитини під час навчального процесу, коли діти за партами знаходяться в неприродньо-напруженому стані, як старець зігнутий і вчепившись в кулькову ручку, пробують виводити кривулі з низько нахиленою над зошитом головою. При таких шкільних позах дитина під час контрольних чи екзаменаційних робіт уже через 10-15 хв. піддається таким нервово-психічним перенавантаженням і стресам, які співставимі із переживанням космонавтів при злеті космічного корабля. Як наслідок дитина отримує так званий “шкільний шок”, неврастенія і рання стенокардія, не кажучи навіть про короткозорість та порушення постави.

Крім цього, тепер 12-річні щоденні сидіння пригнічує, фактично паралізує загальний тонус організму, його енергетику, генетичні біоритми і психомоторні функції.

Інші несприятливі для здоров’я фактори школи. Це негативне екологічно учбове середовище (закрите приміщення, обмежений простір, заповнені одноманітним та штучно створеними предметами), що швидко виснажує нервово-психічну енергію, імунно-захисні функції організму, закріпачує реалізацію генетичних програм.

Це так званий вербальний, або словесно інформаційний принцип будови навчального процесу, власне “генетичний” спосіб навчання життю, учень перетворюється в приймальні програмуючий пристрій, а вчитель – це передаючий, програмуючий пристрій. Школа, особливо із “прогресивними” комп’ютерними технологіями навчання, віртуальною освітою, вирощує учнів за законами програмування і далі випускники шкіл в більшості чекають щоб їх і далі програмували.

Методики навчального процесу дають деталізоване, по-елементне володіння знаннями, вмінням і звичками, тобто засвоюється зруйнована цілісність світосприймання, світорозуміння, світовідношення дітей.

І ще одне, в “сучасному” навчальному закладі, особливо захоплюються методиками розвитку ніби інтелекту, при цьому практично не розвивається емоційно-образне, відчуттєве навчання і виховання. Те що уже з дитячого садочку ведеться навчання дітей читанню, рахуванню, комп’ютеру веде до “шизоідної інтоксикації” свідомості дитини. Власне реальний образно-відчуттєвий світ дитини замінюється штучно створеним людиною світом букв, цифр, символів, тощо, що веде до роздвоєння в людини інтелектуального і відчуттєвого, до розпаду уявлення. На заході така психоепідемія почалась десь в 50-х роках минулого століття, а у нас це почалось в 70-80-і роки. Сьогодні на думку російських вчених, симптоми скритої, шизофренії спостерігається в 70-80 відсотків дітей уже в 4-му класі. Вплив електронних засобів масової інформації, дискотеки, рок-музика на дітей із підірваною психікою, зруйнованою уявою робить дітей біороботами, які стомлюють від життя і легко, таким чином, можуть піддаватись навіюванням, маніпуляції свідомості, тощо.

Про те, що школа підриває тілесне, психічне і духовно-моральне здоров’я дітей відомо ще десь двісті років тому. Так, ще в 19 віці видатний педагог Песталоцці, та відомий лікар Ламан писали про те, що школа вбиває здоров’я дітей, виснажує їх життєві сили і погіршує їх розвиток. Це було, зазначимо, ще коли батьки самі були біологічно здоровими, а дітей народжували здоровими. Це було коли всі вони їли екологічно чисту їжу і пили чисту воду та дихали чистим повітрям, коли не було психозомбуючого і сексопатологічного телебачення, комп’ютера (інтернет).

На думку професора В.Базарного все це має місце в освіті через те, що основна маса вчителів і тоді і зараз , це люди які не мали , або його втратили, органічного зв’язку із світом дитинства, не вміють, не знають як подивитись на світ очима дитини і відчути те, що відчуває вона. Первинною цінністю для більшості вчителів в організації шкільного життя виступають не діти, а навчальні предмети, програми, методики.

В наступаючому тисячолітті ми повинні відійти від такої класичної школи, практично і творчо її переробити з тим , щоб відроджувати гармонію, нерозривний тілесний і польовий (духовний) зв’язок Дитини з Природою.

До цього класичного підходу проблем школи і здоров’я дітей, додаються жахливі умови нашого постійного експериментування над системою освіти (відсутність глибоких медико-гігієнічних , психофізіологічних досліджень впливу системи освіти на здоров’я дітей). Нескінчені зміни змісту освіти і навчальних планів, безвідповідальне і безконтрольне експериментування в школах, що робиться без глибокого медичного аналізу. Дійсно приступне безглуздівство нас дорослих до дітей, до їх крихкого дитячого світу сьогодні не має меж, особливо що стосується їх психосфери розвитку.

Все в кінцевому результаті призвело до того, що саме школа, а також “сучасні” батьки винні в тому, що у дітей виникають неврози, психосоматичні і вегетативні розлади внутрішніх органів (серця, органів дихання, шлунково-кишкового тракту), порушення постави, хвороби опорно-рухомого апарату, патологія артеріального тиску, погіршання зору, розлади психіки, імунної системи, деградація дітородних функцій. Все це відбивається на фоні нестатків і трагедії сімейного плану, різкого погіршання екології довкілля, не збалансоване харчування, ранні шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія), вплив електронних засобів масової інформації, сексуальна розпуста під впливом “статевого виховання”, та багато ще іншого. В результаті ми сьогодні дивуємось чому катастрофічно погіршується фізичне, психічне і духовно-моральне здоров’я школярів.

Трагедія суспільства саме в тому, що всі ці негативи здоров’я передаються із покоління в покоління і маємо чисто екологічно-виховну деградацію суспільства , як такого. Відбувається еволюційне виродження людства, як біологічного виду, наслідки якого просто важно передбачити.

Які перспективи?…

Якщо така трагедія на нас звалилась давно, то необхідно щось робити, бо як уже бачимо що всі словесні закликання, тим більше плач про “вимирання” нації не ведуть і не приведуть ні до чого. Призупинити депопуляцію народу можна лише одним способом – вихованням із збереженням та зміцненням фізичного, тілесного і духовно-морального здоров’я наших дітей, внуків, правнуків – сьогоднішніх дівчаток і хлопчиків – завтрашніх батьків. У вирішенні цих проблем повинні приймати участь всі, згуртовано і як можна швидше. Здається все для цього в суспільстві є.

Перш за все необхідно зупинити безвідповідальність і безконтрольність експериментів з боку медиків, педагогів, батьків в системі дошкільної і шкільної освіти, вилучити і з педагогічного процесу всі перечисленні вище умови і фактори, які ведуть до втрати здоров’я дітей і підлітків. Слід “вернутись” назад і в нових екологічних умовах привести всю педагогіку, виховання дитини у відповідність до законів становлення і розвитку дитячого організму і дитячої психіки, тобто педагогіка і виховання повинні бути природоспівпадаючі.

Нам сьогодні потрібна нова школа – школа здоров’я, в якій би були відсутні всі ті негативи, які руйнують здоров’я учнів. Нагадаємо знову ж таки основні із них. Повна відсутність єдиної світоглядної концепції пропонованих учням, значні навчальні перевантаження, морально етичні проблеми навчання (авторитарність, примушування, взаємна агресія вчителів, дітей і батьків); зникнення природної мотивації до навчання; недостатня фізична активність, недостатня підготовленість вчителів і масова неграмотність в питаннях екології людини, збереження здоров’я, нерозвиненість служби шкільного нагляду за здоров’ям учнів та інші.

Прикладами таких нових педагогічних технологій сьогодні можуть бути новаційні технології педагогів – росіян. Це, наприклад, школа доктора Базарного, система ноосферної освіти та інші.

Серйозною проблемою в становленні здоров’я дітей є екологія довкілля, коли необхідно мати чіткі діючі визначення екологічної залежності організму дитини і ефективні методики постійної детоксикації дитячого організму, відновлення захисних функцій організму, або іншими словами мати систему екологічної безпеки здоров’я дитини. Невеличкий поки що досвід і доробки в плані системи екологічної безпеки здоров’я дитини через систему екологічних дитячих садків, екологічних шкіл, ліцеїв і гімназій має Інститут екології людини у співпраці із Головним управлінням освіти і науки столиці та Київщини при консультації із лікарями. В столичній освітній Програмі “Столична освіта – 2005”, було вперше введено окремий розділ “Екологія дитинства”, що означає , що профілактикою та оздоровленням дітей повинна займатись освіта, і навіть не профілактична медицина, якої, до речі, у нас і не має.

Ще раз підкреслимо – здоров’я дитини – категорія педагогічна.

Принаймні є дві обставини, які позволяють зробити висновок про те, що за здоров’я дітей повинна нести відповідальність система освіти. Екологічний негативний вплив на організм дитини відбувається сьогодні повсюди і постійно , а тому ендоекологічна профілактика і оздоровлення також повинні бути постійними, хронобіологічними. Таку періодичність і постійність може забезпечити лише система освіти, бо є щоденний доступ і можливий вплив на дитину, в розумінні вплив екологічно-оздоровчий.

А друга, і основна обставина, пов’язана із самою природою людини. Людина за релігійним вченням це триєдине: тіла, душі і духа, а за В.І.Вернадським або сучасним фізичним представленням – людина це квантова система, це дуалізм фізичного і духовного, польового, психічного. Лише в нерозривній єдності, квантовості людина може бути здоровою, гармонійною, досконалою і головне екологічно стабільною і незалежною. Таку квантовість дитині може і повинна забезпечити система освіти. Фізичне здоров’я – це реальна система оздоровлення і профілактики , яка діє, або може діяти в системі освіти ( екологічні садки, школи). Психічне здоров’я – це сам процес навчання, це розвиток інтелекту через знання, це магічне слово вчителя, через його звуковий вплив на організм дитини. Саме через квантову генетику сьогодні можна забезпечити високий інтелект, високий психічний стан здоров’я дитини.

Якщо підсумувати все вище викладене , то можна зробити таке узагальнення. Необхідно, щоб учитель, вихователь сьогоднішньої системи освіти відповідав перед батьками, державою за високий рівень здоров’я дитини і добротні знання дитини. Юридично на державному рівні повинно бути заведено, що вчителі і батьки несуть перед суспільством відповідальність, в першу чергу, за здоров’я дитини, а потім за його професійні знання.

При такому підході можна мати педагогічні і екологічні технології, які гарантуватимуть безпеку здоров’я дитини в період формування його фізичного і психічного здоров’я, квантовість організму дитини. Іншого шляху видно нам не дано. Чим швидше ми це усвідомимо і повернемось обличчям до самого основного – до еколого-валеологічної системи освіти, тим швидше можна буде призупинити демографічне вимирання нації, почнеться відродження нації.

Основна проблема визначення здоров’я дитини полягає в тому, що йдеться про визначення так званого функціонального здоров’я практично здорової дитини, коли в організмі ще немає явної патології (за виключенням вроджених вад здоров’я), а вплив екології довкілля на забруднення внутрішнього середовища організму позначається передусім на функціональному стані основних органів і систем організму.

Екологічна діагностика стану здоров’я дитини повинна проводитися шляхом застосування нових методик. В основу такого моніторингу здоров’я дитини покладено метод акупунктурної біогальванодіагностики, розроблений професором Макацем В.Г. В його основі — вимірювання біогальванічного струму, який виникає при прикладанні двох різних металевих електродів (цинк – срібло) до репрезентативних біологічно активних точок організму і замиканні їх на вимірний прилад.

На основі даних гальванічного струму (всього вимірюється 24 значення) визначається екологічний паспорт здоров’я: загальний рівень здоров’я, ступінь впливу екології середовища на рівень здоров’я, ступінь функціональної активності відносно фізіологічної норми 12 органів і систем організму (легені, кровоносна система, серце, тонкий і товстий кишковик, лімфатична система, підшлункова залоза, печінка, нирки, сечовий , жовчний міхур, шлунок), стан функціональної активності вегетативної нервової системи та щитоподібної залози. Така методика діагностики дозволяє визначати на дуже ранній стадії – до клінічних проявів – вплив різних чинників довкілля на організм дитини, що через певний час може призвести до появи захворювання.

Багаторічний досвід Інституту екології людини у співпраці із освітянами підтверджує: лише через постійний моніторинг здоров’я дітей та прості методики ендоекологічної профілактики можна зберегти здоров’я підростаючого покоління. Йдеться насамперед про вживання якісної питної води та низки природних продуктів рослинного походження для детоксикації дитячого організму, зміцнення його захисних функцій.

Насамперед зазначимо, що така система моніторингу здоров’я та постійної профілактики вже понад десять років працює в багатьох дошкільних закладах і школах Київської області , в екологічно-забруднених зонах (наслідки Чорнобильської катастрофи). Сьогодні показник здоров’я дітей стійко тримається на цифрі 50-60 відсотків, а то й вище, тоді, як у середньому відносно здорових серед дітей дошкільного та шкільного віку в Україні дітей у 2-2,5 рази нижче.

Досвід роботи Інституту екології людини з освітянами підтримало МОН України і рекомендувало для впровадження в усіх регіонах країни як один із простих і ефективних методів екологічної безпеки здоров’я дітей. По суті, ця методика може слугувати основою для впровадження профілактичної системи збереження здоров’я, принаймні для дітей і молоді.

Інститут екології людини разом із освітянами, в першу чергу із Департаментом освіти і науки Київщини, Інститутом післядипломної освіти, Департаментом освіти і науки Держадміністрації Києва та при тісній співпраці із педіатрами розробили та впровадили ряд регіональних програм.

Сьогодні на Київщині існує мережа Центрів розвитку дитини (ЦРД) , які основані на базі дитячих дошкільних установ. Серед найкращих, лідерів, слід назвати такі: ЦРД „Орлятко”, м.Демидів (робота ведеться з 2000 року), „Барвінок, м. Бровари (з 2004 р.), „Ромашка”, м. Вишневе (з 2001 р.), „Колосок”, м. Бориспіль (з 2005 р.) та інші.

На базі конкретних даних про стан здоров’я дітей в системі освіти, які отримано за ці роки, не лише для дошкільників, а й для деяких шкіл, гімназій Інститут розробив Методичні рекомендації з моніторингу стану здоров’я учнів, його залежність від екології довкілля і отримання кожній дитині екологічного паспорту здоров’я, в якому визначається не лише стан функціонального здоров’я, а вплив оточуючого довкілля на здоров’я дитини.

Із таких індивідуальних паспортів одержується загальний екологічний паспорт здоров’я в цілому навчального закладу. Такий загальний екологічний паспорт навчального закладу є своєрідним екологічним маркером того довкілля на здоров’я дітей , де знаходиться конкретний навчальний заклад.

Ці Методичні рекомендації пройшли різне рецензування , врешті-решт, були схвалені МОН України в 2011 році і рекомендовані до впровадження на регіональних рівнях.

В березні 2013 року в МОН України відбувся „Круглий стіл”, на якому було розглянуто питання „Здоров’я дітей в системі освіти”, на основі досвіду саме впровадження Методичних рекомендацій Інституту. На цьому засіданні підкреслювалось, що саме завдяки впровадженню Методичних рекомендацій в тих навчальних закладах, де вони діють, практично в два рази зростає кількість відносно здорових дітей в порівнянні із тими навчальними закладами, де не проводиться профілактика та оздоровлення дітей.

При обговоренні перспектив подальшої роботи було підкреслено про необхідність відновлення роботи по відновленню Київської міської програми оздоровлення дітей „ Екологія, дитина, майбутнє”, яка достойна бути базовою столичною Програмою постійного оздоровлення дітей.

Підкреслювався також вважливий висновок, що впровадження цих Методичних рекомендацій – це перший крок до постійної екологічної диспансеризації дітей в Україні , саме через освіту.

Система освіти в Україні – це реальна структура в державі, яка здатна гарантувати екологічну безпеку здоров’я дітей. Сьогодні система освіти повинна займатись здоров’ям здорових дітей. На першому місці в оцінці будь-якого навчального закладу, має бути здоров’я дитини, а за ним і високий рівень знань дитини.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.